Братова зброя
Уважно слухай, слухай мене, брате,
Як кличе серце, кличе доля
Вставай на захист, брате, треба зброю брати,
Брате...
Уважно слухай, слухай, брате, ти мене
Ти маєш чітко знати - кожен ворог вмре
Ворог кожен тут загине,
Загине кожен, хто загрожує народу України.
Маєш зброю - маєш славу, маєш волю
А як волю, брате, маєш -
Горя, брате, ти не знаєш.
Лиш щастя, брате, знаєш, коли волю маєш.
Здобувати волю, брате, важко
Легше, брате, здатись?
Здобувати волю, брате, важко
Але жити на колінах - також тяжко.
Тяжко жити, брате, жити на колінах
Справа, брате, не в твоєм здоров'ї
Справа, брате, в честі, справа в зброї.
Зброя, твоя брате, тебе може захищати.
Турбуйся, брат, про зброю
Про автомат піклуйся, пікулуйся, брат.
Брате, дай йому ім'я, хай зватимуть його Василь
Вір, брате, вір лиш Василю, з ним не втрапиш в западню.
Василь тебе вртяує,брате,
Злись на вороженька,брате!
За свої землі ми готові не лиш вмирати,
За свої землі ми будемо вбивати, брате!
Коли скінчиться все це,брате
Ти будеш знати, брате
Що живий ти будеш доти, брате
Доки дружиш з автоматом.
Стеля сподівань
Стеля, нагадуюча нескінченную даль
Це все, що я бачу, нажаль.
Ця стеля...
Ця стеля - це жах,
Ця стеля - це пекло і страх,
Але є в ній щось,
Приваблючє мої закоханні очі,
Щось гарне, щось ніжне,
Твій погляд дівочий!
Через твій погляд,
Себе я зі стелею зв'язав
Ти навіть не знала,
Як я тебе покохав.
Стеля - це мій уявленний світ,
Де ми з тобою в обіймах сміялись,
Стеля - це мій уявленний світ,
Де ми почуттів не боялись.
За межами стелі
Ти не зі мною,
За межами стелі
Я для тебе нікто,
За межами стелі
Гірко я плачу,
Бо твою ніжную посмішку,
Нажаль я не бачу.
Стеля - це мій уявленний світ
Де я не плачу від суму,
Стеля - це мій уявленний світ
Де я не бачу хлопот,
Стеля - це всесвіт,
Центр якого - любов.
За межами стелі
Ти - лиш сподівання,
Я малюю на стелі кохання
Кохання якого, як і щастя не буде,
Будьте щасливії,
Кохайтеся, люди!
Чи ти не любила?
Вставай, народ,
Бери гармати!
Вставайте, діти,
Мову рідну вчите!
Вставайте, матінко,
Матуся моя мила,
Чи ти не любила?
Не любила спів пташок,
Що так ніжно щебетали,
Доки на нашу землю кляті вороги не встали?
Чи не любила воїна сміливого,
Доки ворог не убив його?
Чи не любила запах нашої землі,
Чи не любила Чорне море,
Доки не пізнала горе?
А я люблю!
Любити буду
Нашу мову,
Нашу землю,
Та й героїв не забуду!
А ви, робіть,
Робіть, що робите
Я вірю, браття,
Вірю лиш в одне -
Борітеся - Поборете!
Татові від сина
Було мені лиш 10 років,
Як дзвонив нам тато із окопів
Питався, як ми,
Чи чули ми останніє новини,
Чи зна синок,
Чому він ризикує за Вкраїну,
А синок не знав, бо сину не цікаво,
Що тато захищає цілую Державу,
А хлопця не лоскоче,
Чому ридає матінка щоночі,
Не синочка то турботи,
Що в оточенні татусь
П'є воду із болота.
Мине цей час,
Запанує мир в країні,
Мине цей час,
Пишатись буде ця дитина,
Що віддав свій борг татусь
Народу України!
Вже час минув,
І я вже виріс нині
Тепер я знаю, що
Тато мій - герой,
Героям слава,
Слава Україні!