Пишу вірші, дивлюсь цікаві телепердачі, гуляю з друзями, малюю.
Останні записи в щоденнику
А він молився тихо, як
дитина,
Так непорушно, мило і
спокійно.
Лиш сльози ледь помітні в
ту годину
Зрадливо нищили цей
спокій і повільно
Вдарялись об підлогу
теплим дзвоном,
А він моливсь, не знаючи
законів,
Так, ніби прихилився
випадково
І одкровення залишив в
міцних долонях.
Він розмальовував шпалери
дивним квітом,
Їх аромат наповнював
кімнату.
Він був такий захоплений
цим світом,
Що очі закривав на біль і
зраду.
Він посміхався, ніби
п’ятирічний,
І плакав, прихиляючи
коліна,
І все йому здавалося -
навіщо…
Яка різниця, вічність чи
година,
Коли й всього життя
замало,
Яка різниця, плакав чи
молився,
Його тоді я сильно так
кохала,
А він на мене навіть не
дивився.
Любов чи не любов, - яка
різниця?
Він малював такі чудесні
квіти.
Здається, що любов – така
дурниця,
Коли тобі потрібно просто
жити…
А він молився тихо, як
дитина –
І не було чарівнішого в
світі…
Спливала за годиною
година,
А я все відчувала запах
квітів.