Нові вірші
Голодомор.
Ці роки голодомору,
Найстрашніше, що було.
Діти їстоньки хотіли,
Пухли , помирали.
Ну, а мати, що робити,
Дітей поїдати?
І таке було так часто,
Що важко й казати.
Їсти зовсім і не знали
Ці сім'ї де брати.
А весною, от весною,
Як підеш у поле,
Чи картоплю собирати!
Всі діти і мати.
І до вечора , одного
Дитяти не стало.
Оце горе, так ось горе,
Нічого не скажеш.
Що робити? Як тут жити?
Коли ти нікому
І на ніготь не потрібен,
Треба йти до дому.
А що вдома,голі стіни?
Та і діти голі...
Мати плаче, сліз немає
Діти всі голосять,
Так і літо промайнуло,
Наступила осінь.
Нас в сім'ї, аж п'ятеро
На той час було,
Але в ці роки,
Четверо померло...
І тепер я вже дорослий
І один , лишився.
Пам'ятаю все до каплі
Скільки сліз лишився.
І приходжу до могили
Кожного я року.
Вже мені , аж 90,
А братам та сестрам
Тому п'ять тоді було,
А тому чотири...
Але квітів не несу
Тільки , ненці милій.
Я приношу їм завжди
Їсти на могили.
Небесна сотня
Ой, що ж то діється ?
Ой, що ж то буде?
Ми всі віримо,
Що настане чудо.
А яке? Ніхто не знає,
Але кожен мріє,
Що колись ми будем жити,
А не просто тліти ...
Будем жити і радіти
І всміхатись сонцю.
Дякуємо вам за те,
Що сонце в віконці.
А кому? Та тим...
Хто з неба за нами слідкує
За " Небесну сотню" ,
Що життя дарує.
Цих людей уже немає ,
Але вічно будуть,
Їх думки отут літати.
Щоб була свобода...
За це слово полягли.
А ми будем знати,
Як життя своє прожити,
І їх пам'ятати.
Все ми зробимо для того,
Щоб Україна жила,
І навіки збережемо
Слово - Україна!
Мамо!
Мамо, матусю, рідненька
Лину до тебе серденьком
Розумом я розумію,
Що не побачимось ми.
Як ти себе почуваєш?
За мною спостерігаєш?
Поради даєш, я знаю
Мене ти бережеш.
Матінко, мамо, найкраща
Поряд зі мною ти.
Дітки мої підростають,
Їх не побачила ти.
Все, що я зараз маю,
Уклін тобі до землі,
Велике тобі спасибі,
Зате, що була ти...
Маленька, рідненька, кохана
Ти з неба за нами дивись,
Я знаю, ти поряд з нами,
Приснись мені, мамо, приснись...