Вікторія Пастух

Так пахне літо: м‘ятою і виноградом.
Зірки - в ногах, а щастя - між грудьми.
Не вірю фразам, міміці й питанням,
Нема нічого крепшого за твоєї руки.

Не обіцяй

Не обіцяй мені. Навіщо обіцяти?
Того, чого в житті, можливо, і не буде.
Ми можемо чужими стати раптом.
І з нами будуть поряд інші люди.

Не обіцяй, що щастя буде вічним,
Бо вічними є Всесвіти і Бог.
Не можуть бути будні в шоколаді,
Без різних прикростей й тривог.

Не обіцяй про наше завтра.
Лише люби, підтримуй і не докоряй!
У нас все буде, тільки з часом.
А поки буде,ні про що не обіцяй...

Осінній вальс кружляє по землі

Осінній вальс кружляє по землі.
Його людина сонно зустрічає.
Чому самьотньо так в душі мені?
Самотність у блакитній чашці чаю.

Вже день короткий і безмежна ніч.
Повітря, вже осіннє, раптом, охололо.
Чому самотньо? Бо не в часі річ.
Ми самі творим атмосферу, що навколо!

І восени важливо посміхнутись.
У дощ, у сніг, у сонце, навіть коли лід.
Даруй людині посмішку від серця -
І вона тобі віддячить вслід!

Інтимна лірика

Давай поговоримо з тишею.
Так, щоб торкнутись долонею.
Так, щоб потрапити в пастку
Любові під власною волею.

Давай поговоримо мовчки.
Словами, яких неможливо сказати.
Так, щоб торкнутись серцями,
І збоку чужих не шукати.

Давай поговорим вночі.
Так, щоби щиро до болю.
А як привітає світанок,
Ми знову замовкнем з тобою.

Давай поговорим про мене й про тебе.
Так, щоби в грудях ожило життя.
І в сильній тривкій ейфорії
Відкрилося в мЕні нове відчуття.

І навіть в нестримні моменти
Не дивись своїм оком суворим.
Дивися крізь ласку. Прошу,
Давай знову вночі поговорим.

Життя минає

Як важко усвідомити цю річ:
Життя минає і не має меж.
Від стріл годинника невпинних
Не просто візьмеш смілості й втечеш.

Як важко усвідомити, що в світі
Не можна жити вічно молодим.
Та це не страшно, бо куди страшніше
У старості залишитись ніким.

Ми будемо дивитися на фото,
Де ще колись були такі щасливі.
Та всіх моментів вмить не повернути
Коли на голові волОски сиві.

Цінуймо все.
Життя іде і неможливо підкупити час.
Ти спохватишся колись раптом,
А вогник твій давно уже погас.