Аlba rosa
Читаю цей світ немов книгу
Що раз, то новий епізод
Сьогодні любов, завтра крига
Сьогодні світанок. Ще крок
Люблю малювати світанки
Хоч захід - красиво, та все ж
Пейзажі виходять за рамки
А повісті - більше ніж текст
І все ж, мої любі світанки
Я б мріяла тут цілий день
І я б будувала скрізь замки
Рожеві та, мабуть, з пісень
Ярема Анна
Я не ...
І сніг пройде... І квіти всі зівянуть
Пожовкне листя, опадуть садки
Моя любов до тебе не світанок
Я не згублюсь і вітром не втечу
Я не ховатимусь в час передгроззя
І в час біди тебе не омину
Я буду поруч, не зламаюсь, точно
І не покину, бо в тобі живу
якби ти знав, як сильно я люблю...
Про своє
В твоїх очах я бачу океан
Там все таємне і тендітне тане
Там вихор мрій летить як ураган
І геть усе там бездоганне
Я там ховаю всю мою печаль
Моя любов до тебе вічна
Тебе б у квіти увінчать
Люблю тебе, це так епічно
Елементи
Моя душа плаче дощем
Залишаючи солоні калюжі
Все заросло плющем
Люди летять кудись босі
Мрія шука парасольку
Бо надія завжди жива
Я не впевнена в наступному кроці
Та знову кудись ішла
Мета... Вона безсердечна
Змушує йти через міст
Я шукала якоїсь втечі
Але зовсім не знаю місць
І тепер маючи це
Я бреду по сумних передмість
Може знайду тут когось
Або хтось мене тут знайде
Я літатиму знову на крилах
І любитиму цілий світ
Я для тебе завжди красива
Хоч ламаю постійно дрів
Під моїм дощем
Хм... Під дощем не видно сліз?
О, чий це жарт? Чи хто це бачив?
Я тут ховаюсь серед вулиць міст
І непомітно, тихо плачу
Сховай мене ясний світанок
Дозволь у променях плести
Без парасольки не в сховАнок
Чому сьогодні не дощить?
Мені комфортно під дощем
То з ним поплачу, то йому сміюсь
Він вірний друг, йдемо плече-плечем
От так буває під ось цим дощем....
Мов птах
Це не вечір - це стан душі
Він мов птах, ширяє над нами
Він закохує нас в його тіні
І мандрує, літає світами
Оцей вечір - це світ надій
Ще живий, та не зовсім щирий
То розкаже, про світлий край
То сумує, й не має віри...
Піднімає рожеву вуаль
Що охоплює білі хмари
Нам дарує любов й печаль
І не вміє не вірити в чари...
mio caro ospite
Так просто... Ти мені любий
Так безслівно, так щиро і просто
Незнайомим і ніжним гостем
Ти з'явився мені.. та й все...
"Я люблю тебе аж до неба"-
Так писав видатний поет.
І мені вже нічого не треба,
Тільки мрії й кохане " привіт"
* * *
І... завжди повертаємось на початок
Щоб згадати, знайти і сказати люблю
Ті місця, що залишили в нас купу згадок
Не забудуться і підуть по життю
Ми щораз починаєм з початку
Кожен день, кожна мить - новий старт
І закінчивши малювати квадрати
ми йдемо наугад
Та, буває ми згадуємо знову,
Звідки ми і чому ми прийшли
І тоді, знову згадуєм мову
Якою спілкувались батьки
Non una poesia
Стільки слів про любов.
І немає кому розказати...
Стільки віршів про славу
І немає кого величати.
Всі розбіглись, пішли
То у мандри, то в поле
А мене не взяли...
Переживу якось горе...
Важко бачити радість,
Де болото образ
Де є купа, "втручаюсь"
І немає розрад...
І тоді не до казки
І не до "Hepi end"
Тоді всі гуморески
Ніби втратили сенс...
***
Моя любов до тебе буде жити вічно
У променях надії і паростках весни
У кожному польоті, в щасті, в мрії
У ніжності світанку і темряві пітьми
Моя любов до тебе, не зникне й не замре.
Яснітиме сміливо і знову оживе.
Тебе вона врятує, за тебе і помре
Та житиме з тобою, ніхто вже не вкраде...
Казкар
Захід сонця з тобою...
Це мов казка у сні
Тут все пахне красою
І летять журавлі...
Захід сонця з тобою,
І рожевий димар,
Мішок мрій за спиною
І потухлий вулкан.
Захід сонця з тобою ..
Це надія й журба
Завтра знову до бою
А тебе там нема...
Ти залишишся в серці
Як цей світлий ліхтар
Скоро буду з тобою
Мій коханий казкар...
Ти головне іди)
Я вірю-“в нас є крила”
Я знаю-“схочу-полечу”
Ти зможеш！Доведи це вміло
Як важко-я лечу й кричу
Зроби усе, що можеш і що ні
Пройди усі незгоди і поразки
Поплач, але зберися, ти на сцені
Це твій спектакель, а який кінець？
Іди, ми всі не бездоганні
Іди- це гра тільки твоя
Іди і доведи, що ми незламні
Ти головне іди, таке життя.
Усміхнися)
Досить зимових звичок
Дивися тільки вперід
Достатньо уже рукавичок
Згубив біля лісу дід
Усміхнися! Весна настала
А це значить, що час прийшов
Досить смутку і цих провалів
Шлях до мрії ти знов віднайшов
І іди, і дивись угору
Над тобою цілий світ
Біля ніг квітки чудові
Що захоплюють геть усіх
Усміхнися! Життя чудове
Перед тобою цілий світ
І весна все така ж кольорова
Толерантно сказала "привіт!"
Забувши, що у нас вже є
І як по-різному складається життя
Тут кома, крапка і чиїсь адреси
Суцільна путанита - записник буття
А де твої сліди? Підйоми, коми, креси?
Сьогодні думка - завтра мрія, казка
Сьогодні слово - завтра безліч справ
Виконуючи щось обов'язкове
Ми забуваємо про цілу купу втрат
Бувало й краще... Звісно, що бувало
Бувало й гірше, та куди про це?
Незадоволені, скликаємо конгреси
Забувши, що у нас вже є
Світ ділиться на за і проти
Ти , або тут, або тебе нема
Закони не диктують ноти
Вони забули вже й слова...
Можливо досить?
Можливо досить цих сумних пісень?
Даруймо усмішки усім навколо
Можливо досить цих дурних ідей?
Давайте оглянемося довкола
Цей світ чудовий і живий
І всі тут кольорові і чудесні
Навіщо малювати ярлики
На кожному отут прийдешньому?
Ми будем вас завжди любити
А пам'ять в душі ще живе
Живе і буде там жити
Я пам'ятаю про все
Про дні, коли ви старались нас вчити.
Про всі дні народження й мрії,
Що нам малювали колись ви
Про ігри, про літо і лілії
Що вчили ви нас їх любити
Я дякую вам за усе
За вашу увагу і ласку
Нам вас не хватає-це все
Я ще пам'ятаю про казку...
Ми любим вас дуже-предеже
Ми будем вас завжди любити
Все знаю я , але як без вас жити？
Я обіцяла не плакати,
Але так треба вміти ...
PS : найкращому дідусеві♥
А він собі летить...
Життя летить...
Який ж не впинний час...
Ніщо не вічне-
По-правді й без образ.
А іноді буває,
Ти йдеш й криш -
"Постій, їх так не вистачає,
О, часе, будь добріш..."
І тих кого не має
Ти згадуєш щомить.
І під дощем ридаєш,
А він собі летить...
А іноді буває,
Що серце защемить
Знов сльози ти ковтаєш,
А він собі летить...
Чому...
Чому цей час біжить так швидко?
Здається, вчора ми були дітьми.
Чому життя журавкою курличе?
Чому як чую цей чудовий спів
Я згадую батьків і рідний дім...
Дитя..
Дитя - ти бездоганне!
Таке мале й кохане
Таке тендінте і кригке
Таке омріяне і недоспане!
Твій перший крок, твоя усмішка
І перше слово, дорога не легка
Ти ще ледь-ледь переставляєш ніжки,
А вже бурмочиш якісь свої слова
Чудовий день, красна природо,
Милуюсь образом пісень!
Чудовий день, о світе милий,
Тебе люблю й черпаю сили.
Люблю життя, люблю , кохаю
Люблю природу і співаю
Милуюсь барвами ідей
Горжусь квітучим вхором пісень
Я дякую за цей чудовий край
Де ріки, квіти й водограй)
Не смій
Не смій опускати руки.
Ніколи! Чуєш? Не смій!
Де б ти не був
І навіть в час розлуки
Ніколи не смій опускати руки
Усі ми люди...
Кожен падає і робить помилки
Але лиш ті проходять далі,
Хто в час негоди зможе встати і іти
Моє
І знову Всесвіт весь мов на долоні.
І знову все маленьке і кригке
Мов з порцеляни, миле і просте
І квіти, знову все ще бездоганні
Таке воно мені все рідне, все моє
Усе найкраще, ідеальне, чарівне
Тут весь мій світ, усе моє життя
Увінчане в квартетах і октавах.
Мамі
Сьогодні небо вкрилося зірми
Мов рушничок, що вишивала мама.
І так , як хрестики у мами ,
Зірки були великі і малі,
Такі ж охайні як і ті,
Що з ранку вишивала мама
Осінній...
Осінній ранок-
Поосінньому прекрасний
Холодний-теплий- як завжди
Люблю тебе бо кожен раз ти класний
Хоч й трішечки банальний,
Та пусте....
Іду з тобою
Нарешті пахне все весною...
Нарешті дочекались ми...
Живе все радістю й красою
"Нарешті" - тихо мовив ти..
Казкове небо заколисує маля
Наспівні пісні соловей співає
А я іду, радію мов дитя
Іду з тобою, світ цього не знає...
Ти ж зможеш
Ми створені для польотів
Чому ж не ширяєш ти?
Чому ти не віриш більше?
Ти ж зможеш усе пройти
Зупинись, подивися угору
Над тобою небесна блакить
Під ногами земля сувора
І життя постійно спішить
Ти зламався? Це все, що ти можеш?
Ні, не вірю я в щось отаке
Ти звичайний? Невже? Озирнися
Тут не має також "митця"
Тому, достатньо скиглити
Зберися, твій час прийшов!
Іди і доведи всім філософам
"Я зміг, я все пройшов"
Щоб жити
Я-просто людина
Я не геній і не фаворит.
Я звичайна, я просто людина,
Що іде, і її не зупинить.
Можливо я нуль і ніхто,
Але все попереду
І я буду творити.
Я всі перешкоди пройду
Незламно, достойно, що б жити.
Я зможу, навчусь, я прийду,
Мети я дістанусь, все зможу скорити.
Я сильна, я просто живу
Й роблю це, для того що б жити)