RU UA
Степаненко Вікторія Олександрівна фото

Я навчаюся в 10 класі, моє захоплення писати вірші, танцювати та співати

останній візит 5 років тому

Нові вірші

Коли іде дощ- я сміюся
Коли бачу сонце-я плачу
Коли ідеш ти-я щаслива
Коли ми разом-я кричу
Коли ми росталися-я сумна
Коли я стала щасливою
Хочу просто сказати слово люблю
Я просто щаслива коли разом є ти
І буду любити який ти є
Головне, не сумуй без мене
Просто ці думки не забути
Коли ми тільки познайомилися
Ти мені тільки сказав люблю
Я і тебе так сильно люблю


Я маленька українка,
Звуть мене Степаненко Вікуся.
Я живу в селищі Добровеличківка,
Вчуся я у десятому класі,
Не марную дарма часу –
Я танцюю, я співаю
Та іще й вірші складаю.
Я люблю свою родину -
Мою матінку єдину,
Я стараюсь бути чемна -
Знаю слів багато й віршів.
А за все, що вмію й можу
Я подякувати хочу
Тим, хто нам добро дарує,
З нами шлях до знань торує.
Вчителям усім чудовим
Шлю подяки щире слово.
Обіцяю, мої рідні –
По життю пройду я гідно!
І крізь роки швидкі
Пронесу я рідну мову,
Кобзареве вічне слово,
Віру в Бога і надію,
Що в душі моїй зоріє.
Прошу в Нього добру долю,
Для Вкраїни – світлу волю,
Щоб щаслива я зростала,
А держава розквітала.


Від амеби до людини,
Вивчим нерви і клітини,
Рід, сім'ю, родину, клас,
Біологи мучать нас.
Еволюція життя –
Ця наука не проста,
Та цікаво щохвилини,
Бо уроки – то новини.
Розкривають нам секрети
Про тварин Землі-планети.
Може вам всім легко здатись
В наших знаннях розібратись,
То не просто – вчитель знає,
Той, хто біології навчає.


Ще з дитинства люблю я це свято:
За вікном сніговиця реве,
Візерунки на вікнах морозні,
В небі місяць, мов човен пливе.
Зірочки заглядають у хату,
Білий сніг у віконце летить,
Розуміють дорослі й малята:
На землі править диво в цю мить!
Дивовижна ця ніч та чарівна,
Кажуть, казка в цю мить ожива.
Це бува о 12 рівно,
Як промовиш чарівні слова!