Від тремтіння твоїх губ
Я бачу як прагнеш до мене
Та в не цьому зараз суть
Я звертаюсь до тебе.
Колишеться ніжно твоє тіло
Кличе мене тебе обіймати
Я ніби від холоду, затремтіла
І не знаю, що сказати.
Ти кличеш мене з собою
Ти хочеш все повернути
Я все розірву надвоє
І захочу знову забути.
Ніжно гойдають твої слова
Але щось тут не то, ну не то
Я розумію що була не права
Але краще забути це просто.
Юлія Мартин
Юлія Мартин
Я постараюсь тобі не писати
Закрию аккаунт, а може видалю
Мені набридло таке читати
Прощай, я тебе вже не люблю.
І може в житті ти з'явився випадково
Але суть не в тому, ти більше не мій
Я знаю що була за дуже строгою
Та моє серце сковує біль.
Я залишу тобі на останок лиш смайлик
Не писатиму більше, і дзвонити також
В моєму житті від тебе відплив кораблик
Сподіваюсь що не з'явиться знов.
Я не захочу сказати потрібні слова
Хоча мені достатньо, того що ти зробив
Від тебе більше болить голова
Я сумніваюсь, що мене ти любив.
Юлія Мартин
Я напевно з тобою попрощаюсь
На листі, напишу кілька слів
Я вже в минуле не закохаюсь
Та не вистачить до цього сил.
Я напишу тобі, що не повернусь
Щоб мені ти більше не дзвонив
Я від всього заховаюсь
Не проситиму більше у батьків.
Нехай тепер це моя вина
Хоча ти цьому причетний більше
Скажеш, я напевно дурна
Можливо, та не буде як раніше.
Змовчиш при останній зустрічі
Не будеш шукати приводу для побачень
Не потече сльоза в цю ніч
І я вже зовсім не заплачу.
Юлія Мартин
Вже пролетів той момент
Вона його забувала
То не той експеримент
Давно вона його заблокувала.
Як нежданно 5 місяців пройшло
Сиділа вона стрічку читала
Аж раптом прийшов лист від нього
Радіти чи сумувати, вона не знала.
Він хотів її повернути
Згадував, казав що любить
Писав що не може забути
Ці моменти з нею, ту мить.
Вона спантелику не знала що писати
Згадала всі його приколи
Навіть не знала що сказати
Не повірить вона його словам ніколи.
Як час швидко пролетів
Згадала як в подушку ридала
Як з ним бути хотіла
І здається знов починає кохати.
Згадала все, що колись було
Так хотіла з ним бути
Одне питання зараз в голові
Повернутись до нього чи забути?
Юлія Мартин
Ці почуття не врятувати від пожару
Ці почуття вже не сховати
Як довго час лікує рану
Якщо набридло вже чекати.
Нічого врятує, вже цього не вернути
Досить думати, голову ламати
Краще взяти все забути
І все заново починати.
Ці почуття вже не збережеш
Цінуйте своє життя
Втративши, вже не повернеш
Ніколи не вернеш ці почуття!
Юлія Мартин
До крові були покусані губи
І серце моє зазнало поразки
Більше такого я знаю не буде
Не буде більше такої казки.
Я боюся обіймів, ти це зрозумій
Адже важко без любові
В коханні відстань вимірює біль
І знов тут не обійтися без болі.
Я боюся знов її відчувати
Я боюся, і йду уперед знов
Мені набридло помилятись
Я йду уперед, забуваю любов.
Юлія Мартин
Ти помовчи, не говори про свої почуття
Ти знаєш, як важко ти коли ти втрачаєш
Як сильно відчуваю твоє серцебиття
Без розуму від щастя, знов помиляюсь.
Та годі, та досить, це знов повторюється
Нічого не допоможе, навіть простими словами
Цю біль не залікуєш, вона досі гоїться
Знай, не можна розкидатися почуттями.
Юлія Мартин
Ти моя шаленість, ти диво моє
Яким я милуюся ночами і днями
Ти радість, ти сонце, ти щастя моє
Ти той, що лікує усі мої рани.
Ти той, хто завжди в мене вірить
Ти той, який так безмежно любить
Ти той, який дарує надію
Лиш той, хто так мене шанує.
Ти моя відвертість, ти моє натхнення
Живу тобою одним я
Відчувати жити, ти моє бажання
Ти той без якого життя нема!
Юлія Мартин
А коли я помру, ти заплачеш?
Це може бути холодна осінь
І може мене вже не побачиш
І це може бути назовсім
Бо я помру, - а ти заплачеш?
Цей ранок для тебе буде прекрасним
І ніби хтось ніжно тебе поцілує
І все ніби добре, ну ні, звісно
Бо той хто помирає, вже не ревнує.
А може це буде понеділок
Ніколи їх не любила
Ти будеш, як завжди без діла
Лежати, ніби нема сили.
Обставини, вже зовсім інші
Немає вирішеної задачі
Нічого немає, абсолютна тиша
Ну, а я померла - ти заплачеш?
Зупинишся на радостях в дітях
Не будеш стояти біля плити
Дивитимешся в телевізор
І ніби радіти від суєти.
Всі амбіції чи врятували, не побачиш
Не зрозумієш куди поділась
Та ні, думаю ти не заплачеш
Подумаєш, поїхала не попрощавшись.
Чи заплачиш ти? Вийдеш з будинку
Що коїться в серці? Незнаєш
Куди йти? Де їхати? Нема спочинку
Та нібито, ти все згадаєш.
Ти ридма підеш до вокзалу
Закуриш собі сигарету
Подумаєш, нічого не сказали
Задумаєшся, куда все подіти?
Можливо захочеш набрати
А там, недоступна, розбилась
Незнаючи що сказати
Лиш думка "що сталось?"
А як скажуть "а ким були?"
Ти змовчиш, нічого не скажеш
А може ти просто забудеш
Підеш?.. Ну звичайно, заплачеш.
А за це, майже не пам'ятаючи
Я тебе ненавиджу, ненавиджу
Вже немає ніякого значення
Бо біля тебе більше не посиджу.
Не відпускаєш мене, не відпускаєш
Померти мені не даєш
Постарайся забути, ти ж не кохаєш
Лиш спокійно очима читаєш.
Це буде холодна осінь
Такої теплої осені вже не буде
Не буде більше відносин
І все це прийдеться забути.
Так, як помру ти заплачеш
Зрозумієш, як це розлучатись
Тільки дорослий, глупий мій хлопче
Обіцяй, і тоді не здаватись.
Юлія Мартин
Навчись відпускати, легше стане жити
Ти зрозумієш все, коли відпустиш
Зрозумієш, як стало простіше усвідомлювати
За те знаєш,що таке коли любиш.
Іноді навіть дружба не врятує
Вона не варто того всього
Навіть на прощання нехай не цілує
Ще більше болю, стає знову.
Та все таки навчись ти відпускати
Адже це спростить тобі життя
Ти зможеш вільно знов починати кохати
Ти можеш мати зовсім нові почуття.
Юлія Мартин
Яким б не було твоє життя
Дивись на нього ти простіше
З'являють нові люди, нові почуття
І все стане досить яскравіше.
Не сиди мовчки без діла
Рухайся! Йди вперед! Сміливіше
Роби, все що так колись хотіла
І все знову стане як раніше.
Обернись навколо, це нове життя
Змінись, якби не хотілось
Візьми себе в руки, і йди в майбуття
І тоді зрозумієш, як ти змінилась.
Забудь минуле, йди все вище, наверх
Відкриються ворота, почнеться все з нового листа
Побачиш багато кроків щастя, кохання поверх
Адже знай, у кожного своя історія життя.
Юлія Мартин
Душа українки
Та розквітне квітка
І знову сонце посміхнулося
В душі я українка
В Україні живу, тим я горджуся.
Як сильно подує з заходу вітер
Я згадаю, як народилась
Згадаю своє перше літо
І коли батькам усміхнулась.
Як тоді коли робила перші кроки
Була і буде батьківська любов
Як обіймали материнські руки
Які ніколи не забуду й знов.
Як чекала тепла сонця
І бігла босими ногами по траві
Як же зараз болить серце
Як згадаю всі ці події.
Як хочу на Україну повернутись
І бути хочу у своїм дворі
Так кортить до мами пригорнутись
І радіти цій порі.
Хоч зараз серце тривожно затремтить
Я все одно залишуся тут навіки
Хоч далеко я, так болить
Все одно це болить душа українки!
Юлія Мартин
Горіла свічка у його руках
Тремтіння його руки дала відтінок
Хтось давно у твоїх очах
Хтось вже в твоїх обіймах.
Сумно чути, як болить душа
Як серце лиш знову затремтить
Не думаю, що вона така хороша
Та я, знов потерплю ту мить.
Як тільки свічка гріти закінчить
Так згорить до кінця втрачене кохання
Ти можеш хоч вічно мене любить
Та я не прощу, з тобою бути, нема бажання.
Юлія Мартин
Я кохаю! Я серце своє готова йому віддати
Я готова пройти всі муки і страждання
Одна мрія - твоєю навік стати
Бо знаю, що тільки ти моє кохання!
Як же боляче коли я знаю
Що ти вже з іншою, що ти не мій
І так боляче, це досі умирає
В серці моїм досі біль.
Я люблю тебе! Ти хоч того незнаєш
Я знаю, що не буду готова це слово сказати
Ти і так не зрозумієш, не згадаєш
То краще слід зараз помовчати.
Та хоч ти не мій і я зараз не твоя
І коли день минає з кожним часом
Постійно коли спати лягаю я
Завжди уявляю, що ми разом.
Юлія Мартин
Чому так важко, іноді, скажіть?
Чому буває така болюча рана
Не можу більше, помовчіть
Я від свого кохання п'яна.
Я вже не тримаю, але ще люблю
Заховую в себе усі свої болі
Як же важко, сказати про любов свою
Як важко, коли хочу бути з тобою.
Я тільки залишусь біля свого вікна
Обійму коліна руками
Все що було так давно
Нехай залишиться між нами.
Юлія Мартин
Помовчати, краще іноді тих зайвих слів
Коли з'являється в душі твоїй кохання
Ти не можеш більше, хочеш щоб хотів
З тобою бути він, але не має права.
Ти розумієш, що вже запізнилась
З'являється любов і все одно впадаєш відчай
Не можеш більше, ти напевно помилилась
Кохаєш, але не можеш, такий звичай.
Так хочеш ти побачити його очі
Так сильно ти бажаєш його обіймати
Так сильно ти з ним бути хочеш
І все одно продовжуєш кохати.
Та знай, можливо він до тебе прийде
Шепне на вушко лагідно слова
Якщо він твій, у тебе все вийде
І будеш ти з ним ще щаслива.
Юлія Мартин
Запізнюючись на свій потяг, ти забуваєш
Про свої хвилини, про свій час
Нібито ти думаєш що колись згадаєш
Але доля більше не вибере нас.
Коли ти згадуєш останній момент
Все припиняється, чути лиш мелодії звук
Все мовчить, і лиш буває час натхення
Час якого не торкнешся, не відчуєш рук
З'явиться лише бажання.
Та коли ти засинаєш в обіймах подушки
У тьму весь світ ховається
Більше нічого не хочеш, лиш шум
Тих снів що збуваються.
Юлія Мартин
Я - причина твоїх фантазій
Я - причина твоїх мрій
Не зупиняйся, ми вже майже разом
Не зупиняйся, ну не стій.
Я - одна із твоїх ілюзій
Я - така яку ти чекав
Ти є моє щастя, і моя муза
Я - єдина, яку ти дійсно покохав!
Юлія Мартин
Бути одному - набагато простіше
Не будеш дзвонити і просити як раніше
Не будеш плакати ти більше від болю
Не будеш, він більше не з тобою.
І тільки зараз ті недоспані ночі
Ті колись, що були заплакані очі
Тепер сміються і краю немає
Ти щаслива, і більше нічого не знаєш.
Де тепер ті слова, що так хотіла чути
Але зараз все це варто забути.
Адже одному бути набагато простіше
Все змінилось,ти тепер інша.
Юлія Мартин
Ти люби її, за її усмішку
Люби завжди, не відпускай
Пригорни ти її ніжно
Пригорни, її ти кохай.
Люби, як тільки можеш ти
Люби, поки твоє серце гріє
Люби без перестану, люби
Так як ти досі умієш.
Побачиш як в її очах тепло зігріває
Як ніжно цілуєш її ти уста
Тільки вона тебе сильно кохає
Так,як колись кохала я.
Пригорни ти її до свого серця
Ніколи ти її не залишай
Відчуй, як воно б'ється
І тільки зараз її ти кохай.
Юлія Мартин
Він згадав її усмішку
Він згадав її погляд
Не був він з нею, тільки в ліжку
Не був він з нею поряд.
Він згадав її обличчя
Він впізнав її знов
Та вже він не закличе
Не обернеться колишня любов.
Він згадав недоспані ночі
Він згадав її слова
Він згадав ті ласкаві очі
Як вона його берегла.
Він згадає як у подушку
Упала остання її сльоза
Не побачить її, навіть як подружку
Тепер для нього її нема.
Юлія Мартин
Щасливі люди минулому не пишуть
Щасливі люди в мережі не сидять
Щасливі люди щастя не залишать
Щасливі люди вже не ходять гулять.
Щасливі люди боряться не плачуть
Щасливі люди зараз вже щасливі
Щасливих людей любить удача
Щасливі люди такі вродливі.
Юлія Мартин
Не заставляйте жінку почекати
Не заставляйте,адже все дарма
Вона може змінити свій характер
Себе саму, такою і залишеться.
Слабка буде надія
Слабкою вже не буде вона
Не та, залишеться лиш мрія
Адже зміниться вона сама.
Не заставляйте жінку довго чекати
Слабіє надія, згасає любов
Адже потрібно її шанувати
Тримати у своїх руках знов і знов.
Адже жінка це скарб лише для одного
Вона тільки від щастя любові цвіте
Хоче вона бути щасливою знову
Адже це щастя більше за все.!
Юлія Мартин
Картина кохання
У його руках весь світ тримався
Він створював картину довгих літ
Він згадував і довго на неї дивився
Вона для нього - це був весь світ.
Він стискував в руці своїй кулак
Із гордістю дивився так на неї
Вона для нього як-не-як
Була сенсом, музою всією.
Він щиро вірив до кінця
Що так зустріне її знов
Досі палає любов у серцях
Він досить кохає!Це досі любов!
Дивився він довго на це полотно
В думках його була лише вона
Він боровся, думав що їй все одно
Адже коханням єдина вона!
Юлія Мартин
Ти змінив моє життя
Ти змінив мою долю
З тобою хотіла до кінця
Бути хотіла тільки з тобою.
І кожен день мов казка, з тобою бути
Він змальовував мені у серця очі
Той момент мені ніколи не забути
З тобою досі залишитися хочу.
Нас роз'єднали різні полюси
Нам тепер немає часу щоб зустрітись
Якби ти тільки попросив
Я готова була на все щоб розділитись.
Нехай завжди у пам'яті не зітреться
Моменти нашого з тобою життя
Адже ніколи це не забудеться
Жива історія, наша історія така.!
Юлія Мартин
Дай мені п'ять хвилин часу
Дай, щоб ще раз тебе згадати
Згадай, як колись ми були разом
Та я досі не припинила тебе кохати.
Дай мені п'ять хвилин щоб побути
Біля тебе мій милий хоч часок
Не дай мені тебе забути
Відповідь дай на мій дзвінок!
Дай п'ять хвилин мені дай
Щоб хоч раз на тебе подивитись
Не кажу тобі "прощавай"
Не дай мені в тобі помилитись!
Юлія Мартин
Щаслива жінка
Щаслива жінка не в розкошах щаслива
Щаслива жінка тільки єдиним тим
Їй не помішає ні дощ ні злива
Адже вона щаслива з ним.
Щасливі жінці щастя не заслуга
Вона щаслива лише сім'ї
Вона щаслива є від Бога
Щаслива поки живуть усі.
Щаслива жінка ночами не плаче
Щаслива жінка долю не кляне
Щаслива жінку любить удача
Таку щасливу щастя не мине.
Щасливі жінці не гроза не дощ
Вона щаслива бо живе
Вона щаслива як-не-хоч
Бо щасливою вона цвіте!
Юлія Мартин
Не чекай миті, яку так сильно прагнеш
Не чекай, адже вона пройде так швидко
І ти знов думати про то не перестанеш
Адже, не все в житті буває легко.
Не потрібно чекати, той день, ту годину
Зупинись хоч на мить, на світ оглянись
Адже час летить, летить без зупину
На світ цей, широко очима роздивись!
Юлія Мартин
Обійми її ніжно, до серця пригорни
Відчуй стукіт серця, відчуй її погляд
Так сильно до себе її обійми
Будь завжди ти з нею поряд.
Відведи руку, до серця притули
Забажай бути з нею назавжди
Адже це сенс в житті, її не загуби
Біля себе тримай ти її завжди.
Юлія Мартин
Осінній вечір
Де почути теплі слова?
Де відчути ласкаві руки?
Від того ніколи не болить голова
І голос мамин можна почути.
Де відчуєш ту пораду?
Де відчуєш тишину?
Де завжди будуть тобі раді
Де завжди чекатимеш ту весну.
Де будеш у теплі удома
Де тихо зоря впаде на плечі
Своє завжди бере утома
В суботній теплий осінній вечір.
Юлія Мартин
- Знаєш, я кохати хочу
Не можу більше я чекати.
- Мила, кажу відверто в очі
Пробач, але вже не моя ти.
- Хочу з тобою ще побути,
А ти ідеш не попрощавшись.
- Мила, нам варто все забути
Нам потрібно розлучатись.
- Не покидає мене, прошу
Я не забуду твої очі.
- Забудь мене, забудь
З тобою бути,я вже не хочу.
- На віки ти залишишся в моєму серці
Хоча на ньому давно вже рана.
- Повір, краще біль загоїться,
Ти в цьому не винна.
- Не йди, прошу не йди
Я люблю, вічно буду я любити.
- Кохана,мила прощавай
Повір,тобі краще без мене жити.
Юлія Мартин
У куточку до ікони, стану на коліна
Складу рученьки свої, помолюсь за Україну!
Прошу дуже тебе, Боже!
Хай на Сході мир настане
Хай повернуться додому
Всі захисники держави!
Хай не буде ворожнечі,
Хай не буде болю
Зникне з серця порожнеча,
І квіти всіють поле бою.
Хай люд більше вже не гине
Прошу тебе, Боже!
Молюсь я за Україну
Вірю, що ми переможем.
Юлія Мартин
У чудовий світ дитинства поринаю
Заплющую очі і собі згадаю...
" Світ казок, світ здійснення бажання
Перші друзі,перше кохання
Ті прогулянки зі школи
Я не забуду ніколи.
Краплини радості і смутку
Пригоди дитячі у піску.
Сміх сонця,чудовий настрій
Не давав мені упасти.
Хвилі буденності у ліжку
Лише іграшки та книжки.
Море радості і відпочинку
Не дають мені спочинку."
Ці моменти я ніяк не можу забути
Та все ж так хочеться в дитинство повернутись
.Юлія Мартин