Вікторія Яковець

"ДУША КОХАНОЇ"

Як віяв вітер на подвір'ї,
Як шелестіло весняне листя.
Як ти ішов,до мене гірко.
Тому,що ніс сумну для мене звістку.
Як ти,дивився палко в очі.
І говорив,гіркі слова пророчі.
Що покохав ти іншу,- ту...
Яка забрала в мене твої очі.
Твою усмішку неземну...
І серце,крається від болю.
А ти все поряд...Знущаєшся наді мною.
Розповідаєш...Як кохаєш
Як обіймаєш,як кусаєш...
А я стою й не розумію
Чи то спікає моє серце...Чи то душа.
Чому ж спікає так вона?!
І я прошу тебе:"ІДИ!!!"
А ти стоїш,й розповідаєш....
А я стою...і помираю...
Тому,що знаю,що тебе втрачаю...
~_~_~_~_~_~_~_~_~_~_~_~_~_~_
І так закрились її очі,
І тільки потім він зрозумів..
Що ось настала та хвилина
Коли він втратив,ту єдину.
Яка кохала й віддавалась.
Яка хворіла їм одним.
І ось з'явилась на обличчі.
Його сльозина запізня.
ТОМУ, Й КОХАЄ ДОКИ Є КРИЛА.
А НЕ КРАДИ,ЧУЖЕ ЖИТТЯ.
Вікторія Яковець