Останні записи в щоденнику
Як важко вірити людям і з кожним днем все важче й важче... Іноді виникає таке відчуття...а навіщо?? навіщо взагалі комусь довіряти??? комусь розповідати свої проблеми??хіба вони когось цікавлять?? За останні декілька років я зрозуміла, що нікого... Адже люди, яких ти вважаєш своїми друзями..в один момент можуть стати ніким...а кохана людина, без якої ти не бачила свого життя..відвернеться від тебе при першій слушній нагоді.. і як після такого можна вірити людям? я не знаю.. адже якщо зникне довіра до однієї людини, то до всих інших ми будемо ставитись з обережністю, яка не дасть повністю відкритися ..
Люблю тебя и точка.
Пускай не идеал…
Люблю тебя и точка.
Моим ты только стал…
Люблю тебя и точка.
Ты жизни поменял…
Люблю тебя и точка.
Не врать мне обещал…
Люблю тебя и точка.
Ты смех мне подарил…
Люблю тебя и точка.
Ты грусть мою убил…
Люблю тебя и точка.
Моим ты только стал…
Люблю тебя и точка.
Пускай не идеал…
Все бывает непросто …
Повторю это сново!
Все бывает непросто…
Все придумано Богом!
Мы живем и играем,
Мы играя й умрем.
Для нас жизнь - расписание,
По котором живем!
Я не верю в судьбу
И не верю в измены,
Как живут в мире все-
Хочу жить и я с теми!..
Хочет верить в любовь,
Но не верится что-то.
Хочет верить в друзей,
Но врагов очень много.
Хочет жить как-то проще-
Ничего не выходит,
Ведь
ее та любовь
Никак не проходит…
Ти для мене все - вода і вогонь,
Ти для мене все - кохання і ласка,
Ти для мене все - життя і смерть,
Ти для мене все - реальність і казка…
Мої словазабудьвони того не варті
І всі мої образи теж
назад відкинь.
Ти лише пам’ятай освідчення в коханні,
А інше все пролине з темрявою днів,
І всі твої слова я не забуду, знаю
Такі слова забути сил не маю я.
Та пройде час,
пройде й кохання,
Забудуться всі мрії і наші всі бажання,
Залишиться лиш тінь і та на серці рана,
Яку залишив ти в
одну з ночей кохання…
Для мене ти один,єдиний був,
З тобою я хотіла лиш життя,
та ти так просто все забув
і зіпсував моє гірке буття…
Нехай і часу вже пройшло багато,
повинна я забути все давно,
але не можу, бо це складно стало,
складно бачити мені тебе щодня.
Нехай розмов ми наших уникаєм
і очі ми відводимо завжди,
та все ж люблю тебе, я точно знаю,
інакше не було б між нами ворожби.
Якби ти знав як я до тебе хочу,
не
просто обійняти, а й сказать:
«Забудь про все, прости
й давай спочатку, знову,
усе що було спробуєм почать…………»