Останні записи в щоденнику
Сумно! Ковтаєшь останні
сльозинки в собі.
Ковтаєшь останній
гіркий подих.
Ховаєшь дрібні
но болючі думки.
Боїшся! А якщо знов?
Ця хвиля непреривного болю
зірвиться в тобі
І все розпочнеться спочатку
Ти скажешь:
-А зможу і ще?
держати цю оборону.
А вона все росте,
здіймається вись.
Набирає всесильну безмежність.
І з новою силою,
розбьється вона в мить.
Об скали твоєї надії.
Сумно! Ковтаєшь останні,
сльозинки в собі.
Ковтаєшь останній,
гіркий подих.
Ховаєшь, дрібні
но болючі думки.
Але, досі,
я вірю!
я знаю!
я живу!
А тільки одне...
-А з можу і ще?
Своими же руками
С творил подобия любви.
И как художник на картине,
Оставил в прошлом ты меня,
Ты слышишь мастер стой!
Ведь я та в ней не обрету покой.
Как узник памяти своей,
Я здесь на веки милый мой.
Её условностей рабыня,
Её проклятия княгиня.
Законным умыслом её
Я поймана в свои же сети.
Ты слышишь?
Твоей безумною рукою,
Твоей бездонною душою,
Своим пронзающим пером
В моем же сердце ты
с творил любовь.
..............................ТБ
Чи я не та?
Чи всі не ті?
Хто він? Людіна в масці,
Чи той при масті
Можливо той, що при законі.
А як же той що і в сутані.
Ховає в щілинах своїх
Велику чорну пл`яму.
Їх так багато!
Та все одно не те...
А може все твое життя,
мине у пошуках фантома
Чекай! Можливо той!
В очах яких горить вогонь.
Стій, це теж примара
Дивись і він вже догора.
Чи я не та?
Чи всі не ті?
І знову в грудях боляче щемить,
Образа душить кожну мить
Нема прощення кажеш ти собі.
Даремні ті твої зізнання,
При місяці твої цілунки.
Так не можливо говориш ти!