І ще більше липневу спеку
Ти як Місяць- завжди по колу...
І як Сонце – завжди далеко.
Ти засуджуєш тихий спокій
Ти даруєш мені свободу
І в свободі цій одинокій...
Я стрибаю із мосту в воду.
Я ховаюсь від тебе в хвилях
І від себе... пробач-кохаю.
В тихім розпачі від безсилля
Виринаю...і знов стрибаю.
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись