А там жасминовий мій рай.
Буває так, що не проснусь,
Буває
Боллю захлиснусь,
Буває
Від жорстокості
Що зійду з розуму.
Я теж частина
Цеї от жорстокості.
А там... За обрієм, де небокрай...
Кевсер тече,
Криваві її води.
Жасмин цвіте,
Не білий зовсім він.
Він сірий
Наче непогода,
Що розлилася пам'яттю віків.
І от зламала ця негода
Траву,
Що похилилась до землі.
Багряно...
Надто вже багряно...
Заходить сонце у ці дні...
Десь там
Прості є перевали,
Що стали жовті
З-поміж тих віків.
А тут...
А тут мене не знали
Ні ці обірвані птахи,
Ні ці,
Що впали вже,
Каштани.
Мене ріка не знала кров'яна.
І, краще б,
Вже вона не взнала б.
Та я свій шлях уже проклала.
Та я як героїня всіх пісень
Змонтованих у відео одне...
Не жила начебто,
Не дихала...
Цією кров'ю,
Що іще не випарувалась.
Цією біллю,
що ще не злетіла ввись.
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись