Іноді я шкодую, що у мене є серце. Це капець як боляче.
Я нікому за все своє життя, не дозволяла заподіяти мені стільки болю … скільки дозволила тобі, за такий короткий термін …
Блиск в її очах залишився і після вашого розставання … але тільки тепер не від щастя .. а від скляних очей … з яких тепер завжди капають сльози
якщо твій шлях написаний крейдою на асфальті, куди ти підеш, коли випаде сніг …?
Самотність – всього лише 11 букв. 4 стіни і ти.
ймовірно … одного разу, я помру з посмертним діагнозом -”занадто багато думають”
Люди часто самотні, тому що вони будують стіни замість мостів і тонуть у смутку.
Найголовніша проблема в житті – це страждання, яке завдаєш, і найвитонченіша філософія не може виправдати людину, понівеченого серце, яке його любило. Коли пишеш сумні статуси очікуєш що він їх прочитає і зрозуміє …
Він не хотів, щоб казка мала продовження, Він чекав завершення. Не бажав й післямови. Він не зважав на Її прохання, був егоїстом. Вважав, що має почуття, але боявся їх. Він ніколи не дарував Їй квітів, гадав, що це примітивно. Він нервувався завжди, коли Вона мовчала і дивилась в очі або, коли просто мовчала. Він не хотів зрозуміти або й не розумів, що Вона втрачає дар мови, якщо поруч з Ним.
І. . . Вони розійшлися. . . Але й дотепер Він стверджує, що Вона - янгол. Вона ж говорить, що Він особливий. Чому Вони не знайшли спільної мови? Спливають дні. . . Вона все ще думає про Нього, як і Він про Неї, але не той вже час, час інший. І Вони, як не свої. Вони залишились поза кадром. . .
Не в кожного ангела в очах відображується небо.....
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому,та й мовить домашнім по-українськи: - А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться.А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли,то я в графі національність написав,що я yкраїнець. Всі очі вилупили…а батько й каже: -Гаваріш,что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке,а на автобусе,как всє бaндеровци єздят.Понял? А дідусь і собі: -А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо? А мати: -Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо? Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже: -Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а? А той мовчазно так,насуплено та й каже: -Я…я всього тільки як годину українець,а як вас москалів вже ненавиджу..
Життя-це лише сірий клаптик паперу, але завдяки нашим почуттям, мріям та бажанням воно розфарбовується різними барвами,створюючи собою
різнокольорову гамму, притаманну лише йому.
Найдорожчий скарб у нас-це життя...А найщасливівші ті люди ,які можуть його з насолодою прожити!
Сьогодні плачу я...ти плакатимеш завтра, коли усвідомиш що я назавжди стала чужою...
Не важливо,як часто ви бачитесь.Важливо те,що ці зустрічі означають для вас..!
Кохання – це жага невідомого, доведена до божевілля.
Кохання – це скарбниця щастя: чим більше вона дає, тим більше одержує.
Від самих тільки наших бажань бажане не з’явиться.
Я на 832732763547263230 місці в списку найбагатших людей світу.