Я не туплю! Я відмовляюся думати!
Одним прекрасним ранком ти прокинешся, подивишся на порожнє ліжко і до тебе дійде, наскільки вона для тебе дорога. Але коли такий ранок наступить, вона прокинеться поряд з тим, хто зрозумів це раніше.
Заплутався, завис, розгубився… Депресую, істеричу, нарікаю… На дні…Сиджу, лежу, звиваюсь… Не вміщаюсь в собі… Набридло все…
Скоро мене, таку Твою, поцілує хто-небудь інший. Незнайомий, зовсім не схожий на тебе. Але він поцілує Твої губи, Твоєї маленької дівчинки ….
ймовірно … одного разу, я помру з посмертним діагнозом -”занадто багато думають”
Живи так , ніби тебе завтра не стане , помри так ніби ти ще проживеш не один рік.
Жінка, як музичний інструмент... До якої струни душі доторкнешся, така мелодія для тебе і зазвучить...
Віка Хома