*-*

***

Ти зараз далеко від мене,

Не можу я побачити тебе,

Не можу подивитись в карі очі,

Не можеш обійняти ти мене.



Я все пригадую, що було,

Не повернути нам того.

Я не жалію. Те, що було,

Немов прекрасний сон, минуло.


***

Кохання – невичерпне почуття.

Його так важко в світі відшукати,

Коли навколо всі говорять про любов,

Немає сенсу слухати, казати.



Казати, що кохання – це жага,

Яка п’янить і спонукає серце

До більшого творіння, та нема,

Нема кого так віддано кохати.



Тебе кохаю зараз дуже я,

Та почуття моє не має сили.

Вже залишились тільки відчуття,

Та хочу вірити, я буду ще щаслива.



***

З очей сльозинка ще тече,

І серця біль, і серця шепіт

Я кожну мить тобі даю -

Усе, що було, я тобі дарую.



Я розумію, що страждання -

Це перші ознаки кохання.

Я знаю це, бо я страждаю,

Так палко я тебе кохаю!



***

Люблю! А може, це не любов?

Страждаю! А може, це не страждання?

Плач і розпач для мене, немов

Нісенітниця й розчарування.



Люблю! А ,може, й не люблю?

Я плачу, водночас сміюся.

Перемогти не дам я забуттю,

На тебе злюсь і водночас молюся.



Люблю! Яке ж це божевілля!

Яка смішна є істина оця!

Не хочу більше із тобою бути

Але й не зможу я тебе забути.






***

Це не біль і не сльози, не муки,

Це щось нове в моєму житті.

Я не можу пробачить розлуки,

Хоч усе пояснив ти мені.



Я не можу ні їсти, ні спати,

Навіть дихати важко мені.

Всі думки мої линуть до ночі

Ти явись мені хоч уві сні!



***

До тебе більше я не підійду,

При зустрічі уже не привітаюсь,

Коли приношу я тобі біду,

До тебе я уже не повертаюсь.



Ти сам сказав, що це уже кінець.

Поставив легко крапку у стосунках.

Ти звів усі мої надії нанівець,

З’явилась інша на твоїх малюнках.



***

І знову те саме! Я знову сама.

Кохання забрала сніжна зима.

І знову розлука, і відчай, і біль.

Так важко у світі бути одній.



І сльози рікою течуть по щоці,

І серденько плаче прокляттям страшним.

Чому все так вийшло, для чого оце?

Чому ми любов не бережем?