дотик віри...вона стояла ніжна й невагома,
а він її любив вже не одну годину...
і хвилею самотності пробуджує нестримність ,
лілеючи в жадобі подих моря...
плекаючи тремтливу невагомість...

Комментарии

*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться