душа-offline.....

Вбиває ця невизначеність.......це напевно вже не Кохання,а скоріше відчуття власності...чому ж тоді так важко від цього здихатись??? Невже воно ввійшло в звичку? Чому я так боюся щось змінити? Чому мене так лякає ця так звана "крапка в наших стосунках"? Адже зазвичай я ставила її незадумуючись..так,це не тиждень і не місяць а рік і два місяці...невже ця людина так сильно вкорінилася в моє життя та свідомість,що я безсильна?????Невже він саме той,кого називають першим Коханням? Здається я боюсь що після мого рішення все що в мене залишиться це спогади,біль,ностальгія і каблучка з гравіруванням...яка буде мені кожної секунди нагадувати про нього...бо вона ніби приросла до моєї руки...а його образ до серця...Все так змінилося..змінилися ми..а ще більше я.Не знаю що робити...ця тупа біль всередині не дає спокою.Хочеться чиєїсь підтримки та поради і одночасно самотності...густої,тихої самотності,яка затягує мов болото...і кидає в темряву забуття.Зараз мене підтримує тільки похмуре небо шумом морозного дощу...