Страх

Кожна людина чогось боїться. І я в тому числі. Я дуже боюсь змін, які грядуть в моєму житті. Я не готова до самостійного життя, без опори рідних і близьких. Але рулетка вже запущена, ставки зроблені і я не в силах щось змінити. Не в цій ситуації. Я стараюсь змиритись з цим, але важко, дуже важко знати, що все робиться з тобою, але від тебе нічого не залежить.

Та віра не полишає мене. Я знаю, що зі мною має статись щось дуже хороше і я цього чекаю. Головне, щоб ніхто не рорушив моїх рожевих надій і сподівань. Боюсь, щоб ніхто не втрутився в мій особистий світ. Є страх, він переповнює мою душу, але я борюсь і вважаю, що це найважливіше.

Можливо, якби були близькі люди, мені легше було. Але з іншою сторони, я починаю сама справлятись зі своїм болем і страхом. Самотність - це, як клеймо. Воно, начебто, переслідує. І навіть, якщо є можливість побувати на людях, відчуваєш себе чужою. Та в цьому є дуже великий плюс: не привикаєш, не стараєшся зберегти щось. Це свого роду свобода. Свобода від пліток, від критики, від егоїзму людей. Але з часом, я починаю відчувати свій егоїзм і чую сарказм та цинізм в голосі. Можливо, це приходить з віком, а може це сталось від того, що я побачила ненадійність людей і їх продажність. Тут є багато варіантів, але якщо чесно, я привикла до свого положення і мені воно подобається.

Головне тепер справитись зі своїм страхом втрати останньої опори рідної і близької людини. Я повинна з цим змиритись і найти позитивні сторони і для себе. Я повинна і я це зроблю. Головне вірити в себе і знати, що хоча би хтось вірить в тебе, можливл навіть сильніше, ніж сам.