Я так до тебе звикла. В серці завжди була пустота. Тепер збираю плоди моєї любові по праву. Скільки теплих сказаних слів, очікуваний номер на дисплеї мобільного, акації, бузок, жоржини, підсніжники, тюльпани, троянди..., твої гарячі сльози на моїх щоках. Невже ми все подолали? Мене до цього ніби й не було. Знаю, що будуть розчарування, ще багато чого буде, але цей рік я не віддам нікому. Ти навчив мене любити і ненавидіти себе одночасно. Ми такі різні. Я вперто вірю в наші почуття і в тебе. Хай як уже буде, та я дякую Богу за все.
Вершигора Ольга
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться