Кожен має право...

Кожен має право на життя, на вибір, на

освіту… Кожен просто має право… І кожен трактує однакове право по-різному.

Справа в тому, що розуміння, осмислення чогось – це річ суто індивідуальна,

адже в кожного свій характер, свій склад розуму, своє ставлення до того чи

іншого питання. І сперечатися, нав’язуючи свою точку зору, не має ні сенсу, ні потреби.

От право на вибір – це особливе право, яке відбирають у нас найчастіше, і,

на жаль, з нашої згоди. Його відбирають в нас найближчі нам люди: батьки,

друзі, вчителі... А іноді й ті хто просто вважає себе розумнішими за нас,

свідомішими. Ті хто робить вибір за нас, нав’язує нам свої думки і не

розуміючи нашої, позбавляючи нас чи не головного права у житті, права вибору.

Найпоширеніша ситуація, коли батьки роблять вибір за випускника, вибір куди

вступати, ким бути. Батьки керуються при цьому власними вподобаннями, забуваючи

про смаки вже свідомої дитини, яка просто заплуталась, розгубилась чи

примітивно злякалась, як і більшість з-нас на порозі важливого вибору, а вони

сприймають це як не можливість самостійно приймати рішення. І роблять це за

нього, замість того, щоб допомогти порадою, дати змогу зрозуміти чого він хоче.

І саме тому так багато людей у більш зрілому віці здобувають другу освіту,

змінюють місце роботи, напрям діяльності.

Кожен без сумнівів може сказати: «Я

маю право на…». Але кожен з-нас має

певні права і їх безліч, та не варто забувати, що окрім прав ми маємо також обов’язки і їх теж

не менше. Але основний наш обов’язок: не забувати про основу людських стосунків

– обов’язки.