пролітаючи над землею

пролітаючи над землею,
доторкаючись крилами неба,
відчуваю, немов щось в мені стає більше, легше.
ніби вся земля є моєю,
я не хочу зупинятись, хоч мені кажуть: треба.
я не хочу, мені добре тут в небі, вперше.

вперше я відчуваю, що вільна від світу,
вільна він болі і страху, він гніву і злості,
вільна.

та десь на дорозі,
внизу, де не світить світло,
де радість не чути,
де лежать згнивші від ревності кості,
мене тягнуть знов.

ловлять за руки, ноги, крила,
хоч кричи, хоч борись,
не відпустять.
проти них я безсила.
не втечеш - зубами зловляться,
не відпустять.