І знов твої почуття для мене - таємниця... І я не знаю, чи все це правда, всі твої слова, чи лише їхня частка... Але відмовляюсь вірити, що все не так... Бо твої вчинки кажуть мені геть інше... Я відчуваю і твоє тепло, і найщиріші почуття, і блиск в очах, і навіть це збентеження. Хіба це не доказ кохання? Принаймні закоханості. Я знаю, що це правда. Але навіщо приховувати від мене деякі речі... Навіщо казати ніби вперше, то я ж знаю, що таке вже було... Якось так... І мені незрозуміло це, і навіть прикро...
А сказати я не можу, бо розумію - моя допитливість колись дасть мені здачі... І буде прикро не лише мені.
Марія Ткаченко Марія Ткаченко
Поделиться
« предварительная запись следующая запись »

Комментарии

*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться