Давно нічого не писала, не викликала душу на поєдинок, не тривожила серце і совість. Боліло, пекло, а тепер здебільшого "пластмасова" посмішка - кому яке діло? Забула про себе, так легше, і лише Твоя любов ще гріє, лише з Тобою я справжня. Скільки всього сталося, як можна подорослішати за рік на півжиття ? Багато мрій позаду... багато... Та цей світ ще чарує, ще вабить покоряти. Насправді, щастя просте, домашнє, його треба приручати, наче дике кошеня.
Вершигора Ольга
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться