Щось про себе...

Можливо я холодною здаюся,

Можливо і черствою, й без душі.

Коли всі інші плачуть, я сміюся

Хоча, насправді гірко і мені.


Буваю я байдужою до всього…

До сонця, неба і всього свого життя…

Буваю я частенько трішки злою…

Злою на себе за свої справжні почуття.

Мене вважають сильною, твердою…

Вбачають феміністку у мені…

«Дівчинка з характером…з залізною рукою» --

Насправді ще дитина у душі.


Ти думаєш, що ти ніщо для мене…

Що наплювати і на тебе…як й на всіх…

Гадаєш я й не згадую про тебе…

Насправді ж ти є мій солодкий гріх…


Я не показую цього тобі й нікому…

Й сама собі я в цьому ледве зізнаюсь.

Легше віддатися комусь зовсім чужому…

Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.


Боюся що ти просто розсмієшся…

Що не повіриш у мої слова…

Що ти підеш і вже не повернешся.

Тож краще першою розвернусь й піду я.


Я знаю, що не раз ще пожалію,

Що повернутись я захочу назавжди.

Та бути щирою з тобою я не вмію,

І за цю слабкість ти мене прости…