Глибінь очей – небесна далина.
А усмішка – мов квіточка ранкова,
І сяє, немов сонечко, вона.
Твое життя завжди прекрасне!
Щоб усмішка була на твом обличчі.
Та сонечко пригрілось в душі
Та ніжно колихалося волосся, під вітром ніжним.
Твоя любов – то наймиліша мрія,
І дотик вуст – найкращеє вино.
І кожен спогад ніжно серце гріє,
Щемить і завмира, й надіється воно.
Як любо чуть твій юний голосочок,
Він так бринить, немов би ангели з небес.
Мов арфи струни, золотий дзвіночок
Глибоким сріблом прихиля до себе.
Як палко хочеться до серця пригортати
Твій стан стрункий, й налиті сонцем груди!
Як хочеться тебе одну кохати
Та цілувати ніжно тебе всюди.
Ці очі сірозорі та глибокі,
Немов би срібло прикрасніше алмаза,
Ці сповнені життя й жадання щоки,
Й відчути ніжність дівчини-дитини.
Тобі ось-ось сімнадцять літ минає.
Лишилося недовго ще чекати
Аби нарешті повнолітньой стати,
Та відлучитися від батька й мами.
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись