Не боячись поранити кохання.
Мені,як в спину ніж твоє зізнання,
Що я робитиму з твоїм "люблю"?
А час біжить в нікуди, як вода,
Що серце очищає й душу,
Пробачу й обіцянок не порушу,
Зітру у порох всі твої слова!
Ти ж не врятуєш, не зітреш сльози,
Життя - воно, як квітка в'яне,
Між нами гора льоду не розтане.
Залиш мене - немає в тім біди...
Не в змозі тільки дотепер збагнути,
Чому з тобою забуваю про межу?
Чому у серці так старанно бережу?
А відповідь проста: не маю сил забути.
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись