Ось у чому питання...
Почуття в глибині
Жадають признання!
Чи потрібні вони їй?
Не знаю...
Але з кожним днем
Я все більше кохаю.
Хай тільки попросить -
Я зірку дістану.
А як хто образить -
В лікарню відправлю.
За посмішку чарівну,
Усе віддам, що маю.
А тугу невимовну
Від тебе я сховаю.
І ось він настав,
Час мій зірковий.
Перед тобою я став -
Твій погляд казковий.
Нарешті, сказав:
- Тебе я кохаю.
Життя свого без тебе,
Вже не уявляю.
Скажеш, що дурень?
Я повністю згоден.
Та дурень закоханий,
Почутів світлих повен.
Послухай, як серце
Б'ється поруч з тобою...
Хіба воно бреше?
Не здасться без бою.
Дай мені відповідь:
Чи маю я змогу,
Забути про тугу,
Забути тривогу?
Не мучай ти серце,
Не край мою душу -
Тільки скажи -
І я навіки залишу
Тебе у спокої.
Ти тільки скажи...
Не муч мовчанкою тяжкою,
А всю правду розкажи...
Два серця бились в унісон,
Віч на віч закохані стояли.
Й реальність тягнулась, мов сон.
Два сердця між собою розмовляли.
Прервала мовчанку вона -
Сльози на очах забриніли.
- Мушу зізнатись і я:
Терпіть мені більше не сила.
Кохаю тебе до нестями
Та втратити боюсь.
Я думала ночами:
А що як помилюсь?
Що будем ми робити,
Коли нема любові?
Як нам далі жити,
Намучавшись доволі?
Не бачили кохання,
Що поруч так було.
А все через питання:
Чи треба нам воно?
- Не переймайся, головне,
Разом назавжди ми тепер.
Туга, проблеми - все мине
Не варто лиш шукать химер.
Злилися в поцілунку
Якого так чекали.
Задовго вони мучились -
Кохання шукали.
Не шукай любов за небокраєм,
Просто озирнись.
Вона на тебе, може, вже чекає -
Ти їй посміхнись.
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись