То Тихий, то Північно-Льодовитий...
То радістю, то смутком оповитий;
То штиль в них, то - буремний ураган...
А часом, в тих очах ятриться сум,
Безмежний біль, зневіра й безнадія.
Гірка сльоза тече по їхніх віях,
В бурхливому потоці вічних дум.
Ті очі - дивовижний буйноцвіт:
Зелені, карі, сірі, волошкові.
В очах жінок журби сховався світ
І цілий всесвіт ніжності й любові...
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись