Ні, не кава бадьорить нас зранку,
Коли сплять ще в гаю солов’ї…
А обійми твої на світанку
Й поцілунки солодкі твої…

У очах віддзеркалюють роси…
(Як шалено ці миті люблю…)
Ніжно пахнуть ромашкою коси
І гірчить пряний смак мигдалю…

Зводять з розуму ласки дівочі;
Щось шепочуть вуста вогняні…
І проймають волошками очі,
Зазираючи в душу мені…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись