Знайти себе

Кажуть, що любов терпелива. А мені терпіння так не вистачає. Проте я дуже вірю, вірю в нього, мого близького і уже такого рідного. За цією "суєтою" за буваю роззирнутися і констатувати тихо, пошепки, про себе: "Не дивлячись ні на що, ти ж щаслива!". Я перестала цінувати все що відбувається навколо: подаровані китички бузу в тиші опівнічного вечора, сяйво орденів і медалей на кітелях наших ветеранів у День Перемоги, мамину турботливу фразу "Доню, вечеряти!", Його обпікаючий погляд і красу весни, я нічого не помічала...
А сьогодні наче стрепенулася. Колись я була не така. Треба повернути ту колишню себе.