Не переплутати найдорожчих!

Привіт щоденнику! Ось і оселилася в моїй душі порожнена, якось непоміто підкралася і живе там непроханою знахабнілою гостею))) За вікном уже осінь, у стосунках осінь... Але мені чомусь спокійно, нехай течіє несе куди хоче, немає сили боротися)))) Боротися за що? Хочу тиші, хочу обійняти маму, хочу аби пішов дощ, шалений, просто холодна злива... А більше? Рік тому усі мрії, що заповнювалися серце не вмістилися б і на 100 аркушах паперу, стільки планів, бажань, теплих спогадів, якихось прагнень (можливо, впертих і дурних, та нехай, хоч якихось). Хочеться знову навчитися жити - радісно, легковажно, впевнено, безтурботно. Жоден з епітетів мені зараз не підходить, не хоче поєдуватися з моїм депресивним "я")))) Серце пізно розуміє, які люди найдорожчі, які просто гості, головне не переплутати і сьогодні я собі в цій помилці зізнаюсь))))