21.03.2015

Пройшов ще один день мого нікчемного життя.. мені не має чим пишатися, немає що розказати..
Для рішучих дій нехватає мотивації, віри в майбутнє..
Та й взагалі, про яке майбутнє йде мова?
Ким я бачу себе через 10 років? Успішна леді, чи може втомлена, але щаслива домогосподарка?
...пусто... через 10 років я буду так само сидіти на дивані, їсти шкідливу їжу і писати тут всякі дурниці..
Іноді бувають наївні думки про те, що все получиться, варто лише захотіти..
але нічого не хочеться.. або всього і зразу..
так небуває.. висот досягають потом і кров'ю.. Знаю!.. але ви згідні, що хочеться?
Мрії просто поглинають.. Я за один крок від шизофренії..
Бувало, так і хочу ніколи не вертатися в реальний світ, де біль, розчарування, відчай, самотність...
просто забути про все це... щиро усміхатися і радіти кожному дню, але...