пам'ятаю тебе все одно...

Вже не так болить, вже менше згадок, менше рветься серце. Але я все одно пам'ятаю тебе... Ці солодкі миті, що подарував мені, якими я жила останні місяці. Вже не так сумно без тебе, але все одно... не йде з пам'яті твій погляд, руки, слова, яким я повірила. Я берегтиму тебе у своєму серці, в далекому куточку своєї душі заховаю, щоб ніхто не дібрався до тебе, так далеко, куди зможу дістатись тільки я. І холодними вечорами, коли буде сумно та прикро, буду згадувати той чудовий час, який подарувала нам доля. Можливо, так і треба...