Просто перехожі

#eleonorafox

Вони зустрілися у гомоні доріг.
На перший погляд-просто перехожі,
Та все ж забути він її не зміг.
Вони такі різні й водночас чимось схожі.

Зловила його погляд ніжний,
І в пам*яті постали ті часи.
Який же він до болю рідний...
Тепер між ними лише метри.

І він згадав її усмішку теплу
Й завмер посеред тротуару у час пік,
І бачив по той бік її затерплу,
Хоч час для них давно вже стік.

Вона дивилась на його обличчя,
А він думками її в шию цілував.
Вона хотіла доторкнутись до плеча
І біль розлуки в серці не вгавав.

Усе ж пройшло і не вернути час назад
Знайшла вона сили,щоб піти.
Це був останній їхній листопад.
Тепер йому її вже не знайти.

Пропали її усмішка і очі,
А він стояв на тротуарі у час пік
І згадував із болем їхні ночі,
Бо ж душу разом з нею він обпік.

Вона не вернеться,а він й не хоче,
Бо ж звикли вже вони до самоти.
Він знов запалить сигарету неохоче
І знайде сили,як вона,щоб йти.

Ще раз погляне де вона стояла
І в пам*яті зобразить силует.
Вона його востаннє там обняла
Й на цьому закінчився їхній менует.

...

Вони зустрілися у гомоні доріг.
На перший погляд-просто перехожі,
Та все ж забути він її не зміг.
Вони такі різні й водночас чимось схожі.