Час змінюється,
І ми міняємося з ним.
Він десь на мить сповільнюється,
І знову в бій а ми з ним.
І всьому є початок і кінець,
І всі живуть як на відрізку.
В людини кожної на серці свій є камінець,
Який не переносить нас у казку.
І всі живемо ми неначе у вісні,
Незнаючи де та брехня де правда.
Ми наче разом і втойже час одні,
Адже у кожному кутці якась є зрада.
Ми деколи і плачемо у ванній,
І щоб ніхто не бачив наших сліз.
Говоримо собі це раз останній,
І ці слова є наш девіз.
                        
                        І ми міняємося з ним.
Він десь на мить сповільнюється,
І знову в бій а ми з ним.
І всьому є початок і кінець,
І всі живуть як на відрізку.
В людини кожної на серці свій є камінець,
Який не переносить нас у казку.
І всі живемо ми неначе у вісні,
Незнаючи де та брехня де правда.
Ми наче разом і втойже час одні,
Адже у кожному кутці якась є зрада.
Ми деколи і плачемо у ванній,
І щоб ніхто не бачив наших сліз.
Говоримо собі це раз останній,
І ці слова є наш девіз.
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись
 Христина Дідур
                                        Христина Дідур