І люди з пам’яті ідуть.
Вони любили, огортали,
Але тепер своїм життям вони живуть.
Ми любимо людину тимчасово,
А потім кажем:в тебе є свій шлях,
І в цей момент є сльози й жалість,
Бо цей душевний біль, є не на жарт
На жаль, у кожного своя дорога,
І кожен мрією піде...
Але в пам’яті минуле,
Своїм шляхом воно не йде
Колись ми мріяли,співали,
Казали дружба наша на завжди,
Але в мить все обірвалось...
І Дороги наші розійшлись.
Ми стали різними,чужими,
І в кожного проріс свій шлях.
В останній раз хочу сказати
Я не забуду нас, ти завжди будеш в моїх снах.
(Н.Воробель)
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться