Назустріч пролітали стурбовані люди
Ніщо не віщувало неминучої втечі
Стояли на варті столітні споруди
Засяяли зорі у водах фонтану
Замріяна пара тонула в обіймах
Ховала їх тінь у кронах каштану
І була у них ціль одинаково спільна
Пробігся по рейках веселий трамвайчик
Надівши незмінний ромбик на спину
Спішить перескочити новий майданчик
Із запахом квітів і міцного полину
Спішила містами стурбована осінь
Вдягала на груди червоне намисто
Лиш зранку з'являлася з начесами просідь
Красуючись вродою немов ненавмисно
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться