Прийди, повстань переді мною
у своїй до нескромності красі,
хай намилуюся тобою
і легше мені стане на душі.
Нехай твоїх очей блакиті
для себе в пригорщі візьму.
Вони, мов повінню розлиті
озера, у яких тону.
Хай усміхом із уст гарячих
зігрію серденько своє.
Ти ним торкаєш струн незрячих,
а з них мелодія пливе.
До тебе ще раз доторкнуся,
згадаю той приємний щем,
у тобі смутком розіллюся
чи надокучливим слівцем,
щоб пам'ятав мене, не зрікся,
я ж твоя тінь, ти бачиш це,
в моїм ти серці вкорінився,
то ж почуття моє живе.
прийди, повстань переді мною
у своїй до нескромності красі,
хай намилуюся тобою,
бо так потрібен ти мені.
Поделиться
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться