Щасливого життя для обох загадаєм.
Плюмерія згоряє - проходить життя,
Зап'ястя з гібіскусу - мої співчуття.
Очі з кришталю холодні, мов зорі,
А сльози із них гарячі й прозорі.
У хованки граєм між мрій тих забутих,
В кайдання неминучості долі закутих.
Душа моя сіра - самоти ця краплина
Меряви холоду скінченная злива.
А пошуки щастя розпочати з прощання:
Із нею в серцях не зустрінем кохання.
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться