Від ранку і до сивої зорі
Закрила все крім посмішки негода
Ховає посмішка біль вмерлої душі
Немає вже нічого, треба жити
Черговий раз вдягаю я уста
Якби я зміг почав би з горя пити
Розриваючи чергового листа
Немає вже надії в воскресіння
Давно розмито часом відчуття
Десь чув що є любов спасіння
Моя любов забрала і життя
Кричу у вирій я несамовито
Так хочеться зробить останній крок
Давно померло серденько розбите
Тримаючи черговий твій урок
Поставила мене ти на коліно
Моє життя, мій янгол і любов
Піду я сам, я встану неодмінно
Я піднімусь хоч стигне в жилах кров
Я посміхнуся знову своїй долі
Надіну звичний всім веселий грим
Закрию посмішкою вхід до свого болю
Даючи волю ночі в царстві рим
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться