Чув як хвилі шумлять на весні
І сльоза покотилась від горя
Від того, що сиджу в самоті.
О, як важко самому іти по-житті
А тим більше в чужій стороні
Де нема тобі близьких людей,
Людей - яким міг би довіритись ти.
Та я вірю, настане колись
Довгожданний той день
Коли доля з"єднає в обійми
Двох розлучених часом людей.
Поделиться
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться