Ти відломив й мого третину...
Вже не потрібні каяття,
Виховую твою дитину.
Роки, біжать собі у даль,
Як за вікном плили дерева
У потязі, де їли ми мигдаль,
Стояла спека полуднева.
Перон, як вирок, я зійшла,
Ти сам залишився без мене,
Кільце зронила, не знайшла
З ним і кохання навіжене.
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться