Те, що забулося, палає у душі
Прозорим вогнищем в золотокудрій юні.
І затремтіли спогади в сльозі,
Де час годинникар згубив, лише відлуння.

У тихім лісі ще стоїть туман,
Крізь віття б'ється теплий літній ранок.
П'янких троянд розвіявся дурман.
Народжується знов новий світанок...

Комментарии

*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться