Чому доля так моя жорстока?
Я ридаю тихо на вікні,
Щоб ніхто не бачив сліз потоку.
Щоб ніхто не знав, що я слабка,
Що я плачу, що себе жалію.
Завтра буду зовсім не така,
Маску надягати я умію.
Завтра знову посміхатимусь до всіх,
Буду пити каву, жартувати...
Та чого він вартий, отой сміх,
Коли серцю хочеться ридати.
Поделиться
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться