А сонце стомлене самих нас залишає,
Неначе інша наступає мить,
І сонцю місця в цій порі немає.
Чому, коли небесний край пала,
Ми з сумом дивимось й продовжуєм гадати:
"Воно побачить завтра, на зорі,
Тих, що залишило сьогодні спочивати?..."
Мабуть, не всіх...
Тривожні думи тихо проганяєм,
Й, надії сповнені, спокійно засинаєм...
Комментарии
*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться