Голодомор

Тридцять другі, тридцять треті
Ми не можимо забути,
Тоді стогін, плач і скрегіт
В кожній хаті було чути.

Люди швидко помирали
Не від хвороби,чи війни
Вони життя своє віддали,
Бо жити так вже не могли.

Вони не мали кусень хліба
В них все забрали ,відняли
Та діти маленькі сиділи
І пухли з голоду вони !!!

"Я хочу їсти дуже,мамо",
А мамі серце розриває,
Бо що дитині дати їсти
Вона не знає і не має.

І положила бідна мати
Своїх дітей давно вже спати,
Та положила не в колиску,
А у труну їх колисати.

І так пішло давно вже спати
Людей не мало-тисячі
Хто десь під тином біля хати
Це знати лиш отій свічі.

Отій свічі,що днем палає
У нашах душах й наяву
Це наша пам'ять не згасає
Про ту лиху й страшну біду.

Ми завжди будем пам'ятати
І наша пам'ять не забуде
Про ті жорстокі людські втрати
Нехай свіча,як символ буде !!!

Маряна Волошин??