Я створюю

Я створюю собі вітрила,
З думок та спогадів чудових,
І нібито зростають крила,
Нема вже якорів пудових.

Злетіти я спроможний птахом,
В блакитне небо, аж до сонця,
Чудовим, незбагненим шляхом,
Відкривши радощам віконця.

Все лихо лишиться позаду,
Журба відійде з переляку,
Оскільки дав собі я раду,
Відкинути тугу всіляку.