Коли за мною двері в божевільні закриють,
І,остерігаючись,в палату поведуть,
То ліки рани у душі не змиють,
Не залікують їх.І шрами просто так не пропадуть…

І не здригнуться від людського присуду,
Кутики душі,життям потерті…
Хай на могилі буде від руки написано,
Як людей «любила» я до смерті…

Комментарии

*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться