Він

Мій ідеал……який він?
Які риси обличчя,тіла,характеру?
Що мені в ньому подобатиметься найбільше?
Як він називатиме мене з ніжністю,але не банально?
Як він кохатиме мене…?
Неважливо…головне—що кохатиме…а це я знаю напевне!
З першого погляду я виділю його із сіро-буденного натовпу…
Високий…він ітиме поруч,тримаючи мене ніжно і,в той же час, міцно за руку…час-від-часу обійматиме за талію та даватиме мені заглянути в його,сповнені доброти,зелені очі (таких не існує ніде…)…ми зупинимося,щоб послухати гру талановитого вуличного джаз-бенду…і я знову дивитимусь в його неймовірні очі і розчісуватиму пальцями його русяве волосся…а він….він обійме,лоскочучи довгими,майже дитячими,віями мої скроні,прошепоче щось на вушко(не важливо що) і від теплого лоскотливого повітря стане так хороше…,доторкнеться носом до волосся,повільно вдихаючи аромат якихось східних троянд і авокадо з нового шампуню…але я відхиляю голову назад,щоб знову відчути його погляд…до втрати пульсу…і він усміхнеться…ні,не може бути усмішка настільки рідною та милою!…земля втрачається під ногами,але мені вже все одно…лиш би бачити його очі,милуватися найдобрішою в світі усмішкою,відчувати його таке гаряче рідне дихання та прислухатися до коханого серцебиття…Повз беззвучно проїжджатиме святковий трамвай…просто переді мною…,він ніжно за талію відсторонить мене з колії на бруківку незнайомого міста,яке вже встигло стати улюбленим…і так ми стоятимемо довгий час—його рука на талії,головами притулені один до одного…і він знову вдихає моє волосся…і знову ж—ніжний лоскіт вій на скронях…а в вухах розслабляючі ритми джаз-бенду……на весь світ закохані,ми не помітимо запаху грози в повітрі і гулятимемо під акомпанемент дрібних крапель вузенькими вуличками старого міста,залишаючи в своїх слідах кохання…той зворушливий момент—нам дорогу перейде чорне,трохи промокле,кошеня,(на щастя!)…я захоплено зойкну…а він…він обережно,щоб не налякати,підійде до кольору ночі чуда…і вже за кілька хвилин ми сидітимемо в затишній кав’ярні на терасі якогось ресторанчику мокрі із знайдою й щасливі...теплий літній вітерець задуватиме прозорі каплі на територію приміщення,та вони не долітатимуть до нашого віддаленого столику… я сидітиму в твоєму жакеті… трохи холодно та,все ж,ми щасливі….Сонце проглядатиме крізь дощові хмари,а краплі дощу іскритимуться під його променями,немов коштовне каміння,в порівнянні з яким,діаманти—лиш скляні бляклі бездушні камінці…,на небі запалає різнобарв’ям неймовірна райдуга…Ми і Рибчик (наш чорнявий талісман-знайда) дивитимемось,затамувавши подих… «Здається,-скаже мій коханий,- ми знайшли своє щастя в житті,своє блаженство,райський куточок»… «Ага,-погоджуся я,ніжно пригортаючись до його плеча,-і найсмачнішу в світі каву,і морозиво зі смаком дитинства»…!…ми залишимо буденний світ з всіма незгодами та прикрощами,покинемо свої сторінки ВК,безглузді речі і меркантильність та не будемо йти—летітимемо.!...на весь світ щасливі,на весь світ кохані…