Любов останньою ніколи не буває…

…По чорно-білих клавішах моєї душі тихо плаче розбита осінь…а я блукаю під світлом ліхтарів по її пустих алеях у пошуках себе… …далеко за синім горизонтом впаде зірка,а за вікном гроза…як і в душі вже давно… Вона не дає спати по ночах,заставляє гуляти пустим містом і робить болісним повернення в порожню квартиру... …так важко дихати холодним байдужим небом...важко,коли вже не можеш літати…важко,коли вже байдуже на це… …і знову прокинуся,розіб’ю будильник,просплю… …кохання не підвладне часу,а час не підвладний коханю… залишається тільки чекати…